Управління охорони здоров’я
 вул. Першотравнева 29, 4 поверх, м.Суми, 40009,
тел./факс (0542) 60-02-40, 66-17-90
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://www.facebook.com/medycyna.sm.gov.ua/

Розпорядок роботи: понеділок - четвер – з 8.00 до 17.00;
п’ятниця – з 8.00 до 15.45;
обідня перерва – з 12.00 до 12.45;
вихідні дні: субота, неділя.

ТУБЕРКУЛЬОЗ У ПІДЛІТКІВ

Серед соціальних та медичних проблем суспільства захворювання на туберкульоз посідає особливе місце. Туберкульозом хворіли і продовжують хворіти мільйони людей в усіх країнах світу.

В Україні, за останні роки, на тлі стабілізації показників захворюваності на туберкульоз серед дитячого населення в цілому, зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу серед дітей, з’явились нові проблеми – розвиток резистентних форм туберкульозу та поява одночасно хворих на туберкульоз і СНІД. Залишається актуальною проблема значної кількості хворих на туберкульоз, які відносяться до соціально незахищеної категорії населення. Лікування туберкульозу довготривале і потребує значних фінансових затрат.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка (палочка Коха). Основне джерело інфекції – людина, хвора на туберкульоз, шлях зараження – повітряно-крапельний. Початковий туберкульоз розвивається в 5–7% заражених, у решти пацієнтів хвороба виявляється тільки при зміні туберкулінових реакцій.

Вторинний туберкульоз, який характерний для підліткового віку, проявляється у вигляді різних клінічних форм і характеризується запальним процесом різної тривалості, нерідко з видозміненням легеневої тканини, її розпадом, утворенням порожнини (каверни). Основними методами, які дозволяють поставити діагноз туберкульозу – мікробіологічні та рентгенологічні, для дітей – туберкулінодіагностика ( проба Манту ).

Для раннього виявлення туберкульозу у дорослих проводяться флюорографічні обстеження, у дітей для профілактики - вакцинація на 3 – 5 день від народження та ревакцинація ( повторне введення вакцини ) - в 7 років. Для визначення напруги імунітету та інфікованості у дітей щорічно проводиться проба Манту, починаючи з 1 року життя до 18 років.

 Як виявляють туберкульоз серед дітей?

У зв’язку з тим, що флюорографічне обстеження проводять серед дітей та підлітків лише з 15-ти років, для раннього виявлення інфікованості серед дітей і

підлітків використовують щорічні постановки туберкулінових проб Манту. Постановка проб Манту використовується з метою відбору контингенту серед дітей та підлітків для ревакцинації проти туберкульозу, раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу та для визначення інфікованості дитячого та підліткового населення. Якщо через 48-72 години на шкірі передпліччя, де була проведена проба Манту, не з’являється почервоніння, це свідчить про те, що дитина не заражена туберкульозною паличкою, проба в такому випадку вважається негативною. Поява почервоніння і припухлості на місці туберкулінової проби Манту у дитини, свідчить про інфікованість туберкульозом , проба в такому випадку вважається позитивною.

 Чи шкідливі протитуберкульозна вакцина та проба Манту?

Всі батьки повинні знати, що туберкулінові проби та протитуберкульозна вакцинація не шкідливі для здоров’я дітей. Це підтверджено тривалим періодом застосування цих процедур. Протитуберкульозні щеплення оберігають дітей від захворювання. Інколи батьки відмовляються від проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проб Манту. Альтернативи цим заходам немає, адже вони є найбільш результативними для діагностики та профілактики туберкульозу. Щороку в Україні хворіє до 35 % дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82 % захворілих на цю недугу дітей були або не вакциновані, або вакцинація у них була не ефективною.

Туберкульоз і діти

У віковій структурі захворювання дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка хворих з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогрес процесу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Це стосується, в першу чергу, дітей грудного віку та дітей-підлітків, в яких імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу.

Після проведення туберкулінодіагностики слід своєчасно обстежити на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість інформації не виявляється або виявляється несвоєчасно, внаслідок чого діти з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку, тому профілактичні протитуберкульозні заходи серед них досить часто не проводяться.

 Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

  • профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;
  • хіміопрофілактика;
  • ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
  • санітарно-освітня робота серед населення;
  • раннє виявлення туберкульозу методом туберкулінодіагностики;
  • організація диспансерного спостереження лікарем - педіатром за дітьми з груп ризику щодо туберкульозу;
  • проведення диспансерного спостереження за дітьми лікарем-фтизіатром, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
  • організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

Дотримуючись протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раз. Запропоновані рекомендації у перспективі підвищать рівень уваги педіатрів щодо туберкульозу, налагодять співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Щоб не захворіти на туберкульоз слід повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення! Основні доступні для всіх способи формування здорового способу життя потребують відмови від шкідливих звичок (вживання тютюну, алкоголю та наркотичних речовин), виховання культури спілкування, раціонального харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, систематичних занять фізичною культурою та спортом, підвищення санітарної культури та гігієнічних знань. Здоровий спосіб життя людини направлений не тільки на зберігання та зміцнення власного здоров’я, але й на гармонійний розвиток дітей, оптимальне поєднання їх фізичних та духовних інтересів.